Поради батькам: про що необхідно говорити
Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.
Від чого варто захищати дитину
Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.
Інколи школярі не можуть правильно зреагувати на матеріали з мережі з різних причин. Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива. Безконтрольний доступ до інтернету може мати негативні наслідки для дитини.
Типи загроз
Стосуються особистої безпеки:
- Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.
- Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.
- Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).
- Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).
- Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).
Стосуються безпеки інших:
- Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).
- Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
- Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
- Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.
Стосуються загрози витоку персональної інформації:
- Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
- Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
- Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.
Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу.
За даними МОЗ України, що грунтуються на висновках міжнародного дослідницького проєкту ESPAD, у 2019 році лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користувались соціальними мережам. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно 50% – 4 та більше годин. Водночас, суттєву загрозу для життя, здоров’я, розвитку та безпеки дітей становлять не лише шкідливі і небезпечні інформаційні матеріали веб-сайтів та групи в соціальних мережах, вміст чи учасники яких можуть схиляти дітей до вчинення суїцидів, а також і прояви булінгу та сексуального насилля в мережі Інтернет.
До таких проявів фахівці відносять так звані:
- Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій, що може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах; повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.
- Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку, як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.
- Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою, прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.
- Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.